![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зараз всі ми маємо чудову нагоду збудувати зовсім-зовсім нову країну.
Уявіть собі - ніхто з наших попередників не мав такого шансу, а ми маємо. …всі ж чудово розуміють що ми живемо на уламках совдепії. …срср був дуже "так собі", а те що залишилось - взагалі жахи. Грошей нема, виробництва нема, власності нема, нічого нема… Але нарешті є свобода, яку ми потроху навчилися відстоювати.
І оскільки намагатися щось з минулого "подмазати/підфарбувити" виглядає вкрай безглуздо (навіть для закоцублої вати) залишається тільки робити з нуля. Але що саме? :-) …ось воно - шанс зробити те, що ми самі хочемо. :-) Ніхто ж вже не полізе до нас "з порадами", тому що ми навчилися тримати зброю, і знаємо в яке око поцілити всяким "браткам" та іншій гидоті :-). Ми навчилися відстоювати, але треба щоб було "що саме". Треба зробити країну. …щоб всі хто загинув, щоб це не було даремно…
Тобто Україна - це поки що тільки проєкт. Ну так може давайте зробимо конкурс, як у справжнього проєкту? :-)
…або наприклад для початку такий собі опрос на вільну тему - "як я бачу майбутню країну". Якою вона повинна бути? …тому що зараз в нас нема майже нічого (крім свободи і умовних кордонів). І що саме ми будемо будувати залежить тільки від нас. Але що? Треба ж план… І згідно цього плану вже щось робити. …а щоб був план - спочатку треба уявити як воно буде виглядати… Абсолютно нормальна схема - уявляємо "як буде", потім план "як досягти", потім починаємо робити. (!! не перестрибуючи через сходи - це теж дуже важливо, але це потім…)
Доречі схема працює майже усюди. Тобто у будь-якій галузі діяльності ії можно використовувати, і це буде працювати - спочатку уявити "що саме", потім план як досягти, а потім, звичайно, результат :-) Тільки так, само по-собі не вийде :-) У випадку з цілою країною це навіть не вагітність - може тривати скільки завгодно :-)) (див. приклад раши з їх нескінченими пошуками "особливого-шляху", або та сама північна корея, теж дуже кумедно)
…зрозуміло що "там-десь-хтось"… щось відбувається, якісь рухи і коливання поверхні… Але насправді поки що все це маячня і пусте. Всі ми розуміємо що це тимчасова влада, що всі ці люди ненадовго… Не вони перші, не вони останні… Ну може когось із своїх вони навіть повісять на гіляці…:-) Це буде ду-у-уже велике досягнення :-)) Це буде майже "вау!" як несподівано :-))) Такі собі щурячі перегони - ганяли як скаженні по колу, а потім раптово когось з‘їли :-)))))) …порода ж така :-))
…а нам, доречі, тут жити, в цій країні… Неважливо скільки - день, тиждень, рік або навіть сто… Це нічого не міняє по суті - треба по-справжньому все робити. Тобто починаємо з нуля - якою повинна бути Україна? …все інше - це ж похідна відповіді на це питання.
…може у дітей спитати? Як вони бачать нашу країну у майбутньому?
Уявіть собі - ніхто з наших попередників не мав такого шансу, а ми маємо. …всі ж чудово розуміють що ми живемо на уламках совдепії. …срср був дуже "так собі", а те що залишилось - взагалі жахи. Грошей нема, виробництва нема, власності нема, нічого нема… Але нарешті є свобода, яку ми потроху навчилися відстоювати.
І оскільки намагатися щось з минулого "подмазати/підфарбувити" виглядає вкрай безглуздо (навіть для закоцублої вати) залишається тільки робити з нуля. Але що саме? :-) …ось воно - шанс зробити те, що ми самі хочемо. :-) Ніхто ж вже не полізе до нас "з порадами", тому що ми навчилися тримати зброю, і знаємо в яке око поцілити всяким "браткам" та іншій гидоті :-). Ми навчилися відстоювати, але треба щоб було "що саме". Треба зробити країну. …щоб всі хто загинув, щоб це не було даремно…
Тобто Україна - це поки що тільки проєкт. Ну так може давайте зробимо конкурс, як у справжнього проєкту? :-)
…або наприклад для початку такий собі опрос на вільну тему - "як я бачу майбутню країну". Якою вона повинна бути? …тому що зараз в нас нема майже нічого (крім свободи і умовних кордонів). І що саме ми будемо будувати залежить тільки від нас. Але що? Треба ж план… І згідно цього плану вже щось робити. …а щоб був план - спочатку треба уявити як воно буде виглядати… Абсолютно нормальна схема - уявляємо "як буде", потім план "як досягти", потім починаємо робити. (!! не перестрибуючи через сходи - це теж дуже важливо, але це потім…)
Доречі схема працює майже усюди. Тобто у будь-якій галузі діяльності ії можно використовувати, і це буде працювати - спочатку уявити "що саме", потім план як досягти, а потім, звичайно, результат :-) Тільки так, само по-собі не вийде :-) У випадку з цілою країною це навіть не вагітність - може тривати скільки завгодно :-)) (див. приклад раши з їх нескінченими пошуками "особливого-шляху", або та сама північна корея, теж дуже кумедно)
…зрозуміло що "там-десь-хтось"… щось відбувається, якісь рухи і коливання поверхні… Але насправді поки що все це маячня і пусте. Всі ми розуміємо що це тимчасова влада, що всі ці люди ненадовго… Не вони перші, не вони останні… Ну може когось із своїх вони навіть повісять на гіляці…:-) Це буде ду-у-уже велике досягнення :-)) Це буде майже "вау!" як несподівано :-))) Такі собі щурячі перегони - ганяли як скаженні по колу, а потім раптово когось з‘їли :-)))))) …порода ж така :-))
…а нам, доречі, тут жити, в цій країні… Неважливо скільки - день, тиждень, рік або навіть сто… Це нічого не міняє по суті - треба по-справжньому все робити. Тобто починаємо з нуля - якою повинна бути Україна? …все інше - це ж похідна відповіді на це питання.
…може у дітей спитати? Як вони бачать нашу країну у майбутньому?